гендерные учебные курсы

проект подготовки магистерской программы по гендерным исследованиям

гендерный ресурсный центр и библиотека

докторские и кандидатские диссертации

гендерно-чувствительная и феминистская педагогика

партнерский проект ХЦГИ и женской программы Университета Айовы (США)

сотрудники

Луценко Елена Анатольевна

Кандидат философских наук, доцент, кафедра культурологии, Сумской государственный педагогический институт;
Заведующая Лабораторией гендерных исследований

Адрес: ул. Заливная 7, кв. 65
Сумы
244035, Украина
Тел.: (0542) 21-17-46
E-mail: lutsenko@cafe.sumy.ua

Iсторія жіночого руху в Україні

Тематичний план курсу

1. Жіночий рух як соціокультурний феномен
2. Жінка та жіночий рух в Україні як предмет історико-соціологічного аналізу
3. Історичні витоки жіночого руху та «жіночого питання» в Україні
4. Зародження жіночого руху в Україні(кін.50-х –– 90-ті роки Х1Х ст.)
5. Становлення та розвиток жіночого руху в Україні (90-ті роки Х1Х ст. –– 1908 р.)
6. Жіночий рух в Україні в 1909-1916 рр. та в період революційного піднесення 1917 року
7. Український жіночий рух на західних українських землях та за межами України після 1917 року
8. Жінки в радянській Україні
9. Жіночий рух в Україні в період перебудови та після розпаду СРСР
10. Українська жінка в перехідний період. Від соціальних рухів до політики.

Тема 1. Жіночий рух як соціокультурний феномен (4 год.)

Що таке жіночий рух? Історіографія питання про роль жінки в суспільному розвитку, про соціокультурне значення жіночого руху. Проблеми і методи вивчення жіночого руху. Парадигма нових суспільних рухів (парадигма ідентичності).

Витоки жіночого руху та ідей фемінізму: «орфіки», «фемінізм» Платона ін. Історична традиція в сприйнятті жінки, перші виступи на захист жінок в середні віки та в Новий час.

Виникнення жіночого руху та боротьба за права жінок в XIX сторіччі. Головні етапи жіночого руху, їх особливості. Егалітаризм, Суфражизм, соціалістичний та пролетарський фемінізм. Марксизм та жінка: атака на буржуазну сім`ю (А.Бебель, К.Цеткін, А.Коллонтай). Буржуазний фемінізм та світовий робітничий рух.

«Нові соціальні рухи» ХХ ст. і жіноче питання. Зміна місця жінки в суспільних рухах. Новий тип жіночого лідерства. Сучасний світовий жіночий рух. Головні напрямки фемінізму: ліберальний, марксистський, соціалістичний, радикальний, психоаналітичний, постмодерністський. Феміністська теорія і феміністька практика. Головні моделі жіночих рухів розвинутих країн світу.

Світові жіночі форуми. IV Міжнародний форум жіночих неурядових організацій в Пекині та проблеми міжнародної політики. Женевська конференція (січень 2000 р.).

Головні конвенціі по правах жінок та захист жіночих прав в Європейському Союзі.

Практичне заняття:

1. Головні етапи жіночого руху в ХХ ст. Напрямки фемінізму.
2. Парадигма нових суспільних рухів (парадигма ідентичності).
3. Сучасний світовий жіночий рух. Головні моделі жіночих рухів розвинутих країн світу.

Література:

1. Айвазова С. Русские женщины в лабиринте равноправия. –– М., 1998.
2. Бебель А. Женщина и социализм. М., 1959.
3. Воронина О. Феминизма социологические концепции // Современная западная социология: Словарь. - М., 1990. –– С.366-367.
4. Женское движение // Политология: Энциклопедический словарь. –– М., 1993. –– С.108.
5. Жіночий політичний рух наприкінці Х1Х –– початку ХХ ст. // Жінка у світі політики. Женщина в мире политики. Women in politics. Бюлетень № 22. Вересень 2000.- С.20-30.
6. Клименкова Т. Женщина как феномен культуры. Взгляд из России. - М., 1996.
7. Коллонтай Александра. Социальные основы женского вопроса // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. Под общ. ред. В.И.Успенской. Тверь,1999. –– С.111-119.
8. Международные конвенции и декларации о правах женщин и детей. Сборник универсальных и региональных международных документов. –– М., 1997.
9. Смоляр Л.О. Минуле заради майбутнього: Жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ –– поч. ХХ ст.: Сторінки історії: Монографія. –– Одеса, 1998. –– Вступ. –– С.8-18.
10. Темкина А.А. Женское движение как общественное движение: история и теория // Гендерные тетради. –– Вып. 1. –– СПб., 1997. –– С. 45-93.
11. Чеботарева А.С. Защита прав женщин в европейском Союзе // Государство и право. -1995.- №2. –– С.88-96.
12. Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Упорядники О.М.Руднєва, О.Р.Дашковська; наук. ред. А.П.Гетьман. –– Харків: Право, 2000.
13. Элиот П.,Менделл Н. Теории феминизма // Гендерные исследования: Феминистская методология в социальных науках. ––Материалы 2-й Международной Летней Школы по гендерным исследованиям / Форос-1998 / Под ред. Жеребкиной И. –– Харьков :ХГЦИ, 1998.- С.15-51.

Додатковий список літератури:

1. Вплив Конвенції «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» // Жінка у світі політики. Женщина в мире политики. Women in politics.Бюлетень № 18. Березень 1999.- С.25-26.
2. Ленин В.И.О задачах женского рабочего движения в Советской Республике. –– ПСС. –– Т.39.
3. Путь к конференции «Женщина –– 2000: Пекин + 5 «. Хронология ООН // «ВЫ и МЫ».Диалог российских и американских женщин.The Women`s Dialogue. Альманах, 2000. № 12(28). - С.11-12.
4. Социология общественных движений –– становление нового исследовательского направления //Социология в России / Под ред. В.А.Ядова. –– 2-е изд., перераб. и дополн. М.: Издательство Института социологии РАН, 1998. –– С.545-567.

Контрольні запитання:

1. В чому полягає парадигма нових суспільних рухів?
2. Назвіть головні конвенції по правам жінок.
3. Що таке «фемінізм»?
4. Визначте витоки жіночого руху та ідей фемінізму.
5. Які головні етапи світового жіночого руху?
6. Яким чином захищаються права жінок в Європейському Союзі?

Тема 2. Жінка та жіночий рух в Україні як предмет історико-соціологічного аналізу (2 год.)

Гендерні дослідження як підгрунтя в пошуку шляхів вирішення соціальних проблем суспільства. Методологічна основа гендерних досліджень. Метод гендерного аналізу соціальних та суспільних явищ, його можливості. Об`єкти гендерного аналізу: праці істориків, архівні матеріали, юридичні акти.

Історіографія украінських студій про роль жінки в суспільному житті країни. Проблеми та методи вивчення жінки та жіночого руху в Україні.

Проблема періодизації жіночого руху в Україні. Головні етапи жіночого руху та його національні особливості.

Вивчення жіночих рухів в сучасних гендерних дослідженнях. Проблема жіночих рухів у традиційних та посттоталітарних суспільствах. Фемінізм та націоналізм. Розвиток феміністичної теорії в країнах Центральної та Східної Європи. Українська традиція фемінізму.

Література:

1. Богачевська-Хомяк Марта. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. - К., 1995.
2. Богачевська-Хомяк Марта. Национализм и феминизм // Гендерные исследования: Феминистская методология в социальных науках. Материалы 2-й междун. летней школы по гендерным исследованиям. ––Харьков, 1998. –– С.150-160.
3. Гапова Елена. Гендерные политики в национальном дискурсе // Гендерные исследования, № 2/1/ 1999: Харьковский центр гендерных исследований. –– М.,1999.- С.24-36.
4. Здравомыслова Е.А. Парадигмы западной социологии общественных движений. Санкт-Петербург, 1993.
5. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А.Социальное конструирование гендера // Социологический журнал. –– 1998. - № ?. –– С.171-182.
6. Жеребкина И. Женское, политическое, бессознательное. Проблема гендера и женского движения в Украине. - Харьков: Ф-ПРЕСС, 1996.
7. Калабихина Ирина. Методология гендерного анализа // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. Под общ. ред. В.И.Успенской. Тверь,1999. –– С.23-31.
8. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. –– М.: Изд-во «Институт социологии РАН», 1999. –– ГЛ.1.Понятие гендер. Философские основы гендерных исследований в гуманитарных науках. –– С.9-30.
9. Маланчук-Рибак О. Українські жіночі студії: історіографія та історіософія. –– Львів, 1999.
10. Рибак О.Історіографія та історіософія українських жіночих студій // Записки Наукового товариства ім.Т.Шевченка. –– Т.ССXXXII. - Львів, 1997. –– С.100-126.
11. Чикалова И. Политические стратегии современных женских исследований // Женщина. Образование. Демократия. -Мн.: ЖНИ «Энвила»,1999, Минск. - С.14-26.

Додатковий список літератури:

1. Богачевська-Хомяк М. Тендер довкола гендеру // Критика. –– 1993. - №3. –– С.21-23.
2. Калабихина И. Социальный пол и проблемы населения. - М.:Менеджер,1995. ––Методология гендерного анализа. –– С.7-10.
3. Смейкалова-Стрикланд Иржина. Нужен ли феминизм чешским женщинам? // Антология гендерных исследований. Сб. пер. /Сост. и комментарии Е.А.Гаповой и А.Р.Усмановой. –– Минск: Пропилеи, 2000. –– С.373 - 383.
4. Шиклова И. Тормозящие факторы на пути феминизма в Чешской республике после революции 1989 года // Феминистская теория и практика: Восток-Запад. –– Санкт –– Петербург, 1996. –– С.38-55.

Контрольні запитання:

1. Визначте методологію та політичні стратегії сучасних жіночих досліджень.
2. Назвіть об`єкти гендерного аналізу та визначте його можливості.
3. Назвіть головні етапи жіночого руху в Україні.
4. В чому національні особливості українського жіночого руху?
5. Розкажіть про історію вивчення жіночого руху в Україні.

Тема 3. Історичні витоки жіночого руху та «жіночого питання» в Україні (2 год.)

Жінка в культурі давніх слов`ян та Київської Русі. «Домострой». Становище жінки в сім`ї та селянській громаді згідно Литовському статуту ( до 1840 р.) як приклад більш автономного статусу жінок у глибокій давнині.

Жіноче право. «Материзна».»Посестримство» і «жіноча громада» як провісники взаємодопомоги і суспільного об`єднання жінок. «Родильна обрядовість» і «провідування» –– збереження залишків матріархату, коли жінка по лінії матері складали ядро однієї громади.

Козацтво ( і пов`язана з ним тривала відсутність чоловіків удома) як одна з причин збереження деяких рис матріархату. Культурно-історична традиція сприйняття жінки-українки. П.Грабовський, І.Франко, М.Павлик, П.Куліш та ін. про національний жіночий тип. Фемінізм в творчості українських письменників XIX - XX ст.

Роль української жінки в культурі свого народу. Діяльність жінок в сфері освіти українського народу.

Література:

1. Айвазова С. Идейные истоки женского движения в России // ОНС. -1991.- №4. –– С.125-133.
2. Богачевська-Хом`як М. Дума України –– жіночого роду. –– К., 1996.
3. Гримич М.В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (Когнітивна антропологія). –– К., 2000. –– Розділ 9. Жінка. –– С.276-295.
4. Жеребкина И. Женское, политическое, бессознательное. Проблема гендера и женского движения в Украине. - Харьков: Ф-ПРЕСС, 1996.
5. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999. –– Діяльність жінок в сфері освіти українського народу. –– С.248-262.
6. Козуля Олесь. Жінки в історії України. К., 1993.
7. Луговий Ол. Визначне жіноцтво України: Історичні життєписи. - К., 1994.
8. Луценко О.Жіноче начало в українській ментальності // Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999.- С.10-20.
9. Смоляр Л. Жіночий рух другої половини Х1Х-початку ХХ століття //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999. –– Правове становище селянки за звичаєвим правом. –– С.28-37.
10. Тридцять українських поетес. Антологія. - К., 1968.
11. Цимбалістий Богдан. Родина і душа народу // Українська душа. ––К., 1992. –– С.66-96.

Додатковий список літератури:

1. Ажгихина Н. «На пути к обретению силы» // «ВЫ и МЫ».Диалог российских и американских женщин.The Women`s Dialogue. Международный женский альманах, спецвыпуск 2000. С.15-22.
2. Книш Ірена. Жінка вчора і сьогодні: Вибр. твори. Вінніпег, 1958.
3. Луценко О.А. Историческая традиция восприятия украинской женщины // Матеріали міжнародної міждисциплінарної конференції «Побут. Ритуал. Традиція».- Вісник ХДУ №407.- Харків,1998. - С.161-164.

Контрольні запитання:

1. Яким було правове становище селянки за звичаєвим правом?
2. Що таке «материзна» і «посестримство»?
3. Яким було становище жінки в українській сім`ї та селянській громаді згідно Литовському статуту?
4. Яке місце займала жінка в культурі козацтва?
5. Яких Ви знаєте визначних жінок України?
6. Що Вам відомо про діяльність жінок в Україні в сфері освіти народу?

Тема 4. Зародження жіночого руху в Україні (кін.50-х –– 90-ті роки Х1Х ст.) ( 2 год.)

Правовий та соціально-економічний статус жінок України 11 пол Х1Х –– поч. ХХ століття. Правове становище жінок на основі законодавства Російської імперії.

Жіноче питання напередодні і в добу реформ.

Освітній рівень чоловічого та жіночого населення. Політика царського самодержавства в галузі середньої освіти жінок. Діяльність демократичної інтелігенції і жінок в її формуванні. Роль жінок у заснуванні та діяльності недільних шкіл. Боротьба жінок за право на вищу освіту. Суспільні діячі в підтримку жіночої освіти.

Особливості жіночого руху в Наддніпрянській Україі та на Західноукраїнських землях. Три ідеологічні течії в жіночому русі: ліберально-деократична, соціал-демократична та націонал-демократична.

Особливості першого –– емансипаційного етапу розвитку жіночого руху в Україні. Самоорганізація жіночого руху Його характерні риси: самостійність у виборі цілей та форм діяльності, підтримка жінок різних соціальних верств, використання різноманітних способів для зміцнення фінансової бази організацій, антифеодальна, демократична спрямованість діяльності, активне співробітництво з чоловіками. Благодійність як вияв громадської позиції та головний напрям діяльності жіночих товариств цього періоду. Типи жіночих організацій (доброчинні, професійні, просвітницькі та клерикальні). Гуртки Олени Доброграєвої.

Прагнення до єдності обох частин України. Видання жіночого літературного альманаху «Перший вінок» (1887). Діяльність Н.Кобринської та Олени Пчілки.

Участь жінок в діяльності громад. Тісний зв’язок з революційним рухом.

Практичне заняття:

1. Правовий та соціально-економічний статус жінок України 11 пол Х1Х –– поч. ХХ століття.
2. Боротьба жінок за право на вищу освіту.
3. Особливості першого –– емансипаційного етапу розвитку жіночого руху в Україні.

Література:

1. Бебель А. Женщина и социализм. –– М., 1959. –– Гл.14. Борьба женщин за образование. –– С.289-330.
2. Богачевська-Хомяк Марта. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. К., 1995.
3. Богачевська М. Дума України - жіночого роду. –– К.,1993.
4. Бурачинська Л., Залізнякова О. Жіночий рух // Енциклопедія українознавства. Т.2. К., 1994. - С. 693-696.
5. Лукаш С.Ю. Проблеми жіночого політичного руху наприкінці Х1Х –– на початку ХХ століття // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Упорядники О.М.Руднєва, О.Р.Дашковська; наук. ред. А.П.Гетьман. –– Харків: Право, 2000. –– С.121-130.
6. Луценко Е.А.История женского движения в Украине // История и теория феминизма. Курс лекций. –– Харьков: изд-во Ф-ПРЕС, 1996.- С.371-382.
7. Смоляр Л. Жіночий рух другої половини Х1Х-початку ХХ століття //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999. –– С.90-109.
8. Смоляр Л.О. Минуле заради майбутнього: Жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ –– поч. ХХ ст.: Сторінки історії: Монографія. –– Одеса, 1998.
9. Трофимовська О., Гардецька К. Жіноча освіта // Енциклопедія українознавства. Т.2. К., 1994. - С. 689-691.

Додатковий список літератури:

1. Кобринська Н. Руське жіноцтво в Галичині в наших часах // Перший вінок. - Львів, 1887. –– С.3-17.
2. Книш І. Смолоскип у темряві: Нат. Кобринська і український жіночий рух. Вінніпег, 1957.
3. Тишкин Г.А. Женский вопрос в России в 50-60 г. Х1Х в. –– Ленинград, 1994.

Контрольні запитання:

1. Яким було правове становище жінок на основі законодавства Російської імперії?
2. Розкажіть про політику царського самодержавства в галузі середньої освіти жінок. Яким був освітній рівень чоловічого та жіночого населення?
3. В чому полягають особливості першого –– емансипаційного етапу розвитку жіночого руху в Україні. Назвіть його характерні риси.
4. Назвіть існуючі в др. пол.Х1Х ст. жіночі організації. Визначте організації за типом.
5. Розкажіть про участь жінок в діяльності громад.
6. Яку роль зіграла Н. Кобринська в українському жіночому русі та в виданні першого жіночого літературного альманаха?

Тема 5. Становлення та розвиток жіночого руху в Україні (90-ті роки Х1Х ст. –– 1908 р.) (2 год.)

Роль жінок у вирішенні українського питання на початку ХХ століття. Діяльність жінок в Просвітах та культурно-освітніх товариствах.

Перші українські видання для жінок на Західних українських землях та на Наддніпрянській Україні. Часописи та альманахи для жінок. Літературна діяльність жінок як шлях до самореалізації, як вияв громадської позиції.

Революційно-демократичний етап розвитку жіночого руху. Жіночі ініціативи другого етапу жіночого руху (90-ті рр.Х1Х ст.- 1908 р.) Боротьба жінок за право на працю та формування товариств взаємодопомоги. Морально-етичний напрямок діяльності жіночих товариств. Товариства оборони жінок.

Відношення політичних партій до жіночого питання. Участь жінок в діяльності українських партій. Спад активності жіночих організацій в 1907-1908 рр.

Жіноцтва України на Першому Всеросійському Жіночому з`їзді (10-16 грудня 1908 р.). Егалітарний фемінізм та фемінізм «відмінності» О.Шапіро. Визначні діячки жіночого руху в Україні: Н.Кобринська, С.Русова, М.Рудницька та ін.

Практичне заняття:

1. Особливості революційно-демократичного етапу в розвитку жіночого руху.
2. 1 Всеросійський жіночий з’їзд 1908 року.
3. Жіноча преса.

Література:

1. Айвазова С. Русские женщины в лабиринте равноправия. –– М., 1998.
2. Богачевська-Хомяк Марта. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. - К., 1995.
3. Бурачинська Л., Залізнякова О. Жіночий рух // Енциклопедія українознавства. Т.2. К., 1994. - С. 693-696.
4. Залізнякова О. Жіноча преса // Енциклопедія українознавства. Т.2. К., 1994. -С. 691-693.
5. Кудряшова Е.В.Александра Коллонтай и женское политическое лидерство в России и в Норвегии // Материалы Первой Российской летней школы по женским и гендерным исследованиям «Валдай-96».- М.: МЦГИ, 1997. –– С.77-86.
6. Маланчук-Рибак О. Жіночий рух на Західно-українських землях (кінець Х1Х-30-ті роки ХХ століття) //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999. - С.110-129.
7. Передерій В.А., Сидоренко Н.М., Старченко Т.В.Жіноча доля на тлі доби: ( Літопис жіночого руху у світлі українських видань). –– К.: Дослідницький центр історії української преси, 1998.
8. Смоляр Людмила. Жіноцтва України на Першому Всеросійському Жіночому з`їзді ( до 90-річчя з`їзду) // Рівність : проблеми гендерної дискримінації. Матеріали Всеукраїнського семінару «Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні». –– К., 1998. –– С.27-39.
9. Смоляр Л. Жінки Наддніпрянської України в Х1Х - на початку ХХ століття // Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999. –– С.76 -109.
10. Смоляр Людмила. Фемінізм в Україні: традиції і сучасність // Віче. - 1995. - №9. –– С.81-92.

Додатковий список літератури:

1. Книш І. Смолоскип у темряві: Нат. Кобринська і український жіночий рух. Вінніпег, 1957.
2. Коллонтай А.М. Избранные речи и статьи. - М., 1972.
3. Состав делегаток Первого Всероссийского женского съезда // Женщина в российском обществе. Российский научный журнал. –– 1998.- № 3. - С.37.
4. Юкина И. Первый Всероссийский женский сьезд // «ВЫ и МЫ».Диалог российских и американских женщин.The Women`s Dialogue.Альманах, 1998. - № 6(22). - С.13-16.

Контрольні запитання:

1. Якою була діяльність жінок в Просвітах та культурно-освітніх товариствах?
2. Розкажіть про перші українські видання для жінок на Західних українських землях та на Наддніпрянській Україні.
3. Розкрийте основні тенденції революційно-демократичного етапу розвитку жіночого руху.
4. Назвіть існуючі на той час головні типи жіночих організацій.
5. Яким було відношення політичних партій до жіночого питання?
6. Протиріччя та набутки Першого Всеросійського Жіночого з`їзду (10-16 грудня 1908 р.).

Дискусія:

Чи був фемінізм в Україні?

Тема 6. Жіночий рух в Україні в 1909-1916 рр. та в період революційного піднесення 1917 року (2 год.)

Особливості третього та четвертого етапів жіночого руху. Формування з 1909 р. організацій нового (феміністичного) типу –– жіночих клубів. Зміни в законодавстві 1912-1914 рр. як наслідок тривалої боротьби жінок за свої права.

Діяльність жіночих товариств в період першої світової війни. Підпорядкування роботи потребам фронту. А.Коллонтай про «жіночі батальони» та «червоні робочі легіони».

Українські жінки в революційному русі 1917 року. Поява багаточисленних організацій: «Жіночі громадські збори», Демократично-республіканська жіноча спілка», «Товариство захисту жінок» та ін. Нові типи організацій: Спілки солдаток, спілки демократичних господарок ін.

Страйкова боротьба трудящих жінок як форма боротьби за економічні і політичні права.

Ідейна боротьба між ліберально-демократичною та соціал-демократичною течіями жіночого руху. Утворення Українського жіночого союзу в травні 1917 року.

Жінки в період Центральної Ради. Діяльність Софії Русової.

Практичне заняття:

1. Діяльність жіночих товариств в період Першої світової війни.
2. Українські жінки в революційному русі 1917 року.
3. Діяльність жінок у Центральній Раді.

Література:

1. Айвазова С. Русские женщины в лабиринте равноправия. –– М., 1998.
2. Богачевська - Хомяк Марта. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. - К., 1995.
3. Бурачинська Л., Залізнякова О. Жіночий рух // Енциклопедія українознавства. Т.2. К., 1994. - С. 693-696.
4. Коллонтай А.М. Избранные речи и статьи. М., 1972.
5. Кочкина Е., Ажгихина Н. Почему Февральская революция началась в Международный женский день ? // «ВЫ и МЫ».Диалог российских и американских женщин.The Women`s Dialogue. Международный женский альманах, 2000. № 10(26). - С.7-8.
6. Маланчук-Рибак О. Жіночий рух на Західно-українських землях (кінець Х1Х-30-ті роки ХХ століття) //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999. - С.110-129.
7. Смоляр Л. Жіночий рух другої половини Х1Х-початку ХХ століття //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999. –– С.90-109.
8. Тимченко Ж.П. Трудящі жінки в боротьбі за владу рад на Україні (1917-1920). - К., 1966.

Додатковий список літератури:

1. Луценко О.А.До історії феміністського руху на України // Дух і космос: наука і культура на шляху до нетрадиційного світосприйняття. –– Харків: ХДУ, 1995. –– Стор. 124-128.
2. Луценко О.А.Феміністський рух у Сумах в 1917 році як складова частина жіночого руху на Україні // Матеріали Другої сумської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції. Част І. –– Суми, 1994. –– Стор. 124-128.

Контрольні запитання:

1. В чому особливості третього та четвертого етапів жіночого руху?
2. Якою була діяльність жіночих товариств в період першої світової війни?
3. Розкажіть про участь українських жінок в революційному русі 1917 року.
4. Розкажіть про ідейну боротьбу між ліберально-демократичною та соціал-демократичною течіями жіночого руху в 1909-1917 рр.
5. Що Ви знаєте про утворення Українського жіночого союзу в травні 1917 року?

Тема 7. Український жіночий рух на західних українських землях та за межами України після 1917 року (2 год.)

Жінки в період національних змагань за українську державність (1918-1921).

Головні етапи жіночої консолідації за межами УРСР у довоєнний період.). З’їзд українських жінок у Львові в грудні 1921 року. Об’єднання жінок поза межами УРСР як головна мета новоствореного жіночого товариства. Співпраця та дискусії Союзу Українок з іншими громадськими організаціями («Католицькою акціією», «Союзом працюючих жінок» ін.).

Перший Всеукраїнський жіночий конгрес у Станиславові (23-27 червня 1934 р.). Створення в 1937 році «Всесвітнього Союзу Українок» (м.Львів). Політична діяльність жінок Західної України на парламентарному рівні (О.Левчанівська, О.Кисілевська, М. Рудницька ін.).

Ідейно-теоретичне структурування українського жіночого руху на західно-українських землях. Домінування концепції ліберального фемінізму, яка тісно поєднувалася із завданнями національно-визвольної боротьби.

Виступи українок в діаспорі та в міжнародних жіночих організаціях. Створення Українського Жіночого Союзу (Відень), Союзу Українок –– емігранток у Польщі, Жіночого Союзу у Берліні, Союзу Українок Америки ін. Українська Національна Жіноча Рада, її діяльність. Створення СФУЖО та її діяльність.

Праця в Червоному Хресті та політична активність жінок під час другої світової війни. Олена Теліга.

Література:

1. Богачевська-Хомяк Марта. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. - К., 1995.
2. Богачевська-Хомяк Марта. Мілена Рудницька і жіночий рух // Наше життя. - 1992, липень-серпень. –– С.10-13.
3. Бурачинська Л., Залізнякова О. Жіночий рух // Енциклопедія українознавства. Т.2. - К., 1994. - С. 693-696.
4. Маланчук-Рибак О. Жіночий рух на Західно-українських землях (кінець Х1Х-30-ті роки ХХ століття) //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999. - С.110-129.
5. Мілена Рудницька. Статті. Листи. Документи. Збірник документів і матеріалів про життя, суспільно-політичну діяльність і публіцистичну творчість Мілени Рудницької. Упоррядкування : Мирослава Дядюк. Львів, 1998.
6. Перший конгрес Союзу Українок // Наше життя. –– 1991, листопад. –– С.12-13.

Контрольні запитання:

1. Назвіть головні етапи жіночої консолідації за межами УРСР у довоєнний період.
2. Яким чином відбувалось ідейно-теоретичне структурування українського жіночого руху на західно-українських землях?
3. Розкажіть про Перший Всеукраїнський жіночий конгрес у Станиславові (23-27 червня 1934 р.).
4. Розкажіть про політичну діяльність жінок Західної України на парламентарному рівні (О.Левчанівська, О.Кисілевська, М. Рудницька ін.).
5. Якою була політична активність жінок під час другої світової війни?
6. Розкажіть про створення СФУЖО та її діяльність.

Тема 8. Жінки в радянській Україні (4 год.)

Послабленння політичного значення самостійного жіночого руху після 1917 року. Вирішення жіночого питання в СРСР. Законодавче оформлення рівності між статями. Ліквідація неписьменності серед жінок. Використання потенціалу жіночої праці. Керівництво роботою серед жінок з боку жінвідділів. Інститут жінорганізаторів.

Жіноцтво України у довоєнний період. «Жіночі революції» чи «бабські бунти» періоду колективізації. Задача «більшовизації селянок». Всеукраїнський з’їзд колгоспниць 1929 року.

Репресовані українські інтелігентки Л.Старицька-Черняхівська, Г.Токарівська, В.Мойрова та ін. Новатирський рух п’ятисотниць з 1936 р.

Жіночий фактор перемоги у Великій Вітчизняній війні. Патріотичний рух трудівниць. Участь жінок у антифашистській боротьбі (Т.Г.Дяченко, О.К.Убийвовк, М.С.Прудка ін.). Масовий характер використання жіночої праці.

Статус жінок у післявоєнний період. Активна пропагандистска робота комуністичної партіі серед жінок у повоєнний період. Постанова 1948 року «Про заходи по поліпшенню роботи серед жінок України». Створення нової структури –– ради жінок на підприємствах і установах.

Видатні шістдесятниці та десидентки. Погіршення умов праці жінок в період екстенсивного господарства. Негативні явища у трудовій діяльності жінок. Особливості правового регулювання статусу жінок в 70-ті роки. Відродження жінрад за ініціативою КПРС. Діяльність Комітету Радянських жінок.

Практичне заняття:

1. Вирішення жіночого питання в СРСР.
2. Жіноцтво України у довоєнний період.
3. Жіночий фактор перемоги у Великій Вітчизняній війні.
4. Статус жінок у післявоєнний період . Діяльність Комітету Радянських жінок

Література:

1. Бильшай В.Л. Решение женского вопроса в СССР. - М., 1956; М., 1959.
2. Бурачинська Л., Залізнякова О. Енциклопедія українознавства. Т.2. - К., 1994.- Жіночий рух. - С. 693-696.
3. Воронина О. Женский вопрос // СССР: демографический диагноз. - М., 1990. –– С.351-373.
4. Галаган В.Я. Жінки на сторожі миру. Про діяльність Комітету Радянських жінок // Знання та праця. –– 1986. - № 3.- С.10-12.
5. Галаган В. Жіночий фактор перемоги //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999.- С.138-152.
6. Данченко Н.И., Монастырский Е.А. Равноправие женщин: подлинное и мнимое. –– К., 1979.
7. Конєв С.І. Нам спокій тільки сниться. Становище жінок в суспільстві // Людина и світ. –– 1990. - № 3. –– С.2-6.
8. Музыря А.Л., Копейко В.Г. Женсовет: опыт, проблемы, перспективы. - М., 1989.
9. Селезньова О.С. Робота громадських організацій серед жінок в УРСР (1971-1980 рр.) // Український історичний журнал. –– 1987. –– № 3. –– С.73-80.
10. Стефаненко Л. Жіноцтво України у довоєнний період //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999.- С.130-137.
11. Стефаненко Л. Статус жінок у післявоєнний період //Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр. - Одеса, 1999.- С.153-163.

Додатковий список літератури:

1. Жінка та суспільство: історичний аспект, сучасні проблеми / Автори- Смоляр Л.О., Шарова Т.П., Житкова Т.В. –– Одеса, 1991.
2. Тимченко Ж.П. Трудящі жінки в боротьбі за владу рад на Україні (1917-1920). - К., 1966.
3. Трофим’як Ю.М. Роль жінрад у здійсненні ленінського кооперативного плану у західних областях України (1945-1955) // Вісник Львівського університету. –– Серія суспільних наук. –– Львів, 1969. –– Вип.5. –– С.35-38.

Контрольні запитання:

1. В наслідок чого відбулось послабленння політичного значення самостійного жіночого руху після 1917 року?
2. Коли було проголошено про вирішення жіночого питання в СРСР?
3. Коли і як відбулося перше законодавче оформлення рівності між статями в Україні?
4. Розкрийте зміст та етапи пропагандистської роботи комуністичної партіі серед жінок.
5. Розкажіть про участь жінок у антифашистській боротьбі (Т.Г.Дяченко, О.К.Убийвовк, М.С.Прудка ін.).
6. Коли був утворений Комітет Радянських жінок? Розкажіть про діяльність.

Дискусія:

Вирішення жіночого питання в СРСР.

Тема 9. Жіночий рух в Україні в період перебудови та після розпаду СРСР (2 год.) Творення громадянського суспільства як умова розвитку жіночого руху в Україні.

Головні етапи розвитку жіночого руху в перехідний період. Перший Всеукраїнський з’їзд жіночих організацій (лютий 1944 року). Етап відкритості до співпраці та взаємодії жіночих організацій

Типологія сучасних жіночих організацій: традиційні жіночі організації, соціально-орієнтовані жіночі організації, організації ділових жінок та організації фемінистичної орієнтації. Українські жіночі організації в системі громадянського суспільства. Взаємодія НЖО та органів влади. Громадські ініціативи жіночих організацій. Соціальна база сучасного жіночого руху.

Участь жіночих НУО України в Пекинскому форумі (IX 1995) та в міжнародному жіночому русі. Жіночі організації України за період після Пекинської конференції.

Головні тенденції, проблеми та труднощі українских НУО. Проблема співідношення державотворчих та жіночих питань. Кроки до консолідації жіночого руху: створення постійно діючої Наради громадських жіночих організацій України(1996), заснування Гендерного бюро (1997), формування Національної Жіночої Ради ін. Всеукраїнський Конгрес жінок, Київ, 21-23 травня 1998 року.

Вплив жіночих організацій на вдосконалення законодавства та механізмів щодо поліпшення становища жінок

Практичне заняття:

1. Головні етапи розвитку жіночого руху в перехідний період.
2. Типологія сучасних жіночих організацій.
3. Участь жіночих НУО України в Пекинскому форумі (IX 1995) та в міжнародному жіночому русі.
4. Головні тенденції, проблеми та труднощі українских НУО.

Література:

1. Веселовська Марина. Аналіз діяльності жіночих організацій України за період після Пекинської конференції // Рівність : проблеми гендерної дискримінації. Матеріали Всеукраїнського семінару «Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні». –– К., 1998. –– С.56-59.
2. Громадські ініціативи жіночих організацій та сучасний політичний процес в Україні. –– Харків, 1998.
3. Жінка на порозі 21-го століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку (Збірник матеріалів Всеукраїнського Конгресу жінок, Київ, 21-23 травня 1998 року). –– К., 1998.
4. Жінки в Україні: сучасний статус і перспективи. - К., 1995.
5. Жеребкина И. Женское, политическое, бессознательное. Проблема гендера и женского движения в Украине. Харьков: Ф-ПРЕСС, 1996.
6. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія / Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999.- С.10-20.
7. Луценко Е.А.Современное женское движение в Украине // Femina Postsovietica.Украинская женщина в переходный период: от социальных движений к политике.- Харьков , 1999. - С.152-200.
8. Пекинські стратегії: Програма дій в Україні // Матеріали Всеукраїнської конференції «Стратегії Четвертої конференції зі становища жінок і програма дій в Україні « 20-29 червня 1996 року. - К., 1996.
9. Проект четвертої та п`ятої (об`єднаної) періодичної доповіді про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Періодична доповідь. –– К., 1998.
10. Смоляр Л.Жіночі громадські організації в системі громадянського суспільства // Гендерний аналіз українського суспільства.- К.:ПРОООН,1999. –– С.19-38.
11. Смоляр Л. Самоорганізація жінок та відродження жіночого руху в Україні // Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999.- С.178-223.
12. Шляхи розвитку лідерського потенціалу НЖО // Жінка у світі політики. Женщина в мире политики. Women in politics.Бюлетень № 9. Липень 1997. - С.28-29.

Додатковий список літератури:

1. Абубикирова Н., Регентова М. Проблемы распространения идей феминизма. Анализ опыта работы с группами женщин // Феминистская теория и практика. Восток-Запад.-СПб.,1996. –– С.90-98.
2. Луценко Е.А. Украинское женское движение на современном этапе // Иной взгляд. Международный альманах гендерных исследований. Май 2000.- Минск, 2000.- С.23-25.
3. Мельник Т.М. Життєтворчість жіночих організацій громадського суспільства у виробленні механізмів реалізації пекинських рішень та забезпечення їх функціонування // Рівність : проблеми гендерної дискримінації. Матеріали Всеукраїнського семінару «Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні». –– К., 1998. –– С.88-94.
4. Хома Таня. Чи був фемінізм в Україні? // Незалежний культурологічний часопис. –– Число 17. –– Львів, 2000. - С.21-27.

Контрольні запитання:

1. Розкрийте основні тенденції сучасного жіночого руху в Україні.
2. В чому Ви бачите проблеми та труднощі українских НУО.
3. Які Ви знаєте громадські ініціативи жіночих організацій?
4. Чи є творення громадянського суспільства умовою розвитку жіночого руху в Україні?
5. Назвіть головні етапи розвитку жіночого руху в перехідний період.
6. Дайте типологію сучасних жіночих організацій. Розкрийте зміст їх діяльності.

Тема 10. Українська жінка в перехідний період. Від соціальних рухів до політики (2 год.)

Проблема гендерної дискримінації в українському суспільстві. Реалії соціального становища жінок України, їх соціальний статус. Жінка на ринку праці, її економічний статус. Доступ жінок до ринку праці: ситуації сьогодення й можливості розширення. Проблема адаптації сімейних ролей кар’єрній діяльності жінки. Нові тенденції в зайнятості жінок.

Правовий статус українського жіноцтва.

Жіночі організації в системі національного механізму здійснення прав жінок. Сучасні гендерні стереотипи та моделі електоральної поведінки жінок. Проблеми жіночого політичного лідерства. Гендерна асиметрія в сучасній українскій політиці. Жінка в українському парламенті.

Можливості впливу жіночих неурядових організацій на законотворчий процес в Україні. Участь жіночих організацій у законотворчості: український та зарубіжний досвід. Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України.

Співпраця органів влади України та жіночих організацій в утвердженні рівності чоловіка і жінки.

Практичне заняття:

1. Соціальний статус українського жіноцтва.
2. Дискримінація жінок України в сфері зайнятості.
3. Місце українського жіноцтва в політичних процесах
4. НЖО та законотворчий процес в Україні.

Література:

1. Буроменський М. Участь жіночих організацій у законотворчості: український та зарубіжний досвід // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб.наук.статей. –– Харків, 1997. –– С.105-113. 2. Гіденс Ентоні. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник;.Наук. ред. О.Іващенко. –– К.: Основи, 1999. –– 11.Праця та економічне життя. Жінки і праця. –– С. 377-387. 3. Жінки на ринку праці України в період реформуваня економіки: правовий та соціологічний аспекти. –– Харків, 1999.
2. Гендерний аналіз українського суспільства. - К.:ПРОООН,1999.
3. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (Гендерный аспект). –– К.: ВИПОЛ, 1999.
4. Лозовий В., Руднєва О. Можливості впливу жіночих неурядових організацій на законотворчий процес в Україні // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб.наук.статей. –– Харків, 1997. –– С.142-152.
5. Рівність : проблеми гендерної дискримінації. Матеріали Всеукраїнського семінару «Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні». –– К., 1998.
6. Стефаненко Л. Реалії соціального становища жінок України// Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні.Монографія/ Під загальн. ред. Л.О.Смоляр.- Одеса, 1999.- С.164-177.
7. Сучасні проблеми жінок на ринку праці та шляхи їх вирішення: Збірник наукових статей. –– К., 1998. (по результатах Національної тристоронньої конференції «Жінки на ринку праці України», що відбулася 17-18 лютого 1998 р. в Києві)
8. Темкина А. Женский путь в политику: гендерная перспектива // Гендерное измерение социальной и политической активности в переходный период. Сб.научн. статей/ Под ред.Е.Здравомысловой и А.Темкиной. Центр независимых социальных исследований. Труды. Вып.4. –– Санкт-Петербург, 1996. –– С.19-32.
9. Femina Postsovietica.Украинская женщина в переходный период: от социальных движений к политике /Под Редакцией Ирины Жеребкиной.- Харьков: ХЦГИ, 1999.- С.335.

Додатковий список літератури:

1. Бондаренко Л. Образ женщины-феминистки: монстр или незаурядная личность // «ВЫ и МЫ». Диалог российских и американских женщин.The Women`s Dialogue.Альманах, 1999. № 8(24). - С.29-30.
2. Жінки в Україні: сучасний статус і перспективи. - К., 1995.
3. Константинова В. Власть и женщина, женщины во власти. Реализация права женщин на политическое участие и представительство на уровне принятия решений // Права женщин в России: исследование реальной практики их соблюдения и массового сознания. Т.2. М.: МФФ, 1998. –– С.190-246.
4. Семінар.Проблеми вдосконалення механізмів підвищення участі жінок в процесі формування ринкової економіки України // Жінка у світі політики. Женщина в мире политики. Women in politics. Бюлетень № 20. Травень 1999. - С.10-23.

Контрольні запитання:

1. Яким є соціальний статус сучасної української жінки?
2. В чому полягає взаємодія неурядових жіночих організацій та державних органів?
3. Як Ви вважаєте які є можливості впливу жіночих неурядових організацій на законотворчий процес в Україні?
4. Які існують гендерні стереотипи та моделі електоральної поведінки жінок?
5. Як Ви розумієте слова «гендерна асиметрія в сучасній українскій політиці»?

Дискусія:

Чи існує гендерна дискримінація в українському суспільстві?

Теми докладів та рефератів:

1. Міжнародні права жінки.
2. Захист прав та інтересів жінки в Радянському Союзі.
3. Вирішення жіночого питання в СРСР.
4. Сучасні проблеми жіночої емансипації.
5. Жінки України на ринку праці.
6. Жінки України в політиці.
7. Сучасне становище і соціальний статус жінки України.
8. Жіночий рух в Росії.
9. Ідейні витоки жіночого руху в Україні.
10. А.М.Колонтай - діячка російського та міжнародного жіночого руху.
11. Жінка в культурі козацтва.
12. Фемінізм в творчості українських письменників Х1Х –– поч.ХХ ст.
13. Українські письменники про український жіночий тип.
14. Історія жіночого руху в США.
15. Софія Русова - видатна діячка жіночого руху в Україні.
16. Катерина Малицька і український жіночий рух.
17. Мілена Рудницька і жіночий рух.
18. Наталья Кобринська - видатна діячка жіночого руху в Україні.
19. Особливості сучасного світового жіночого руху.
20. Жінки епохи французської революції.
21. Жінки –––– політики України.
22. Історія жіночого руху в Німеччині.
23. Історія жіночого руху в Великобританії.
24. Діячки світового жіночого руху.
25. Правовий статус жінки України.
26. Головні концепції фемінізму.

Гендерні спецкурси у системі вищої освіти.

Використання соціостатевих параметрів при аналізі стану суспільства, культури, політики і т. інш. розглядається в наш час як правомірний науковий напрямок з відповідною теоретичним підгрунтям. Зазначимо, що інтерес до жіночих проблем постійно присутній в рамках соціальних програм, хоча гендерна інтерпретація даних проблем стала можливою лише з розвитком плюралістичних і демократичних ідей.

Метою сучасних гендерних досліджень є розгляд та порівняльний аналіз моделей гендерних взаємовідносин, що трансформуються в межах глобальних змін. Ведуться пошуки шляхів поглибленого розуміння того, як гендер взаємодіє з іншими поняттями, як змінюються гендерні форми в взаємозв’язку з соціальними та економічними змінами і як гендерні стосунки відтворюються і змінюються з плином часу в різних регіонах світу. Така спрямованість підкреслює важливість зв’язку між теорією і практикою.

Треба зазначити, що сучасні гендерні дослідження просякли собою, хоча й нерівномірно всі області світової науки. На сьогодні вивчення жінок та гендерна проблематика в її найбільш широкому тлумаченні є величезним міждисциплінарним полем, що охоплює соціально-економічний, демографічний, соціологічний, культурно-антропологічний, психологічний, інтелектуальний вимір.

Розвиток досліджень потягнув за собою, з одного боку, формування метатеорії, що відкриває нові можливості в розвитку теорії пізнання і в Україні.

Розуміння сутності гендерних досліджень допомагає виявити гуманітарне начало, гуманітарну складову науки. Це здається особливо важливим, оскільки сьогодні необхідно говорити не тільки про гуманітаризацію науки, але й про гуманітаризацію освіти.

Для правильного розуміння та вивчення ролі та місця гендерної освіти звернемо увагу на таку його важливу характеристику, як виявлення особистісного смислу освіти, особистісного значення дисциплін, що вивчаються. Гуманітаризувати освіту –––– значить зробити її особистісно орієнтованою, значущою для кожного, хто отримує освіту.

Особиста перспектива в тісному зв’язку з суспільною –––– така переважаюча установка в суспільній свідомості панує в наш час. Сучасна середня та вища освіта могла б стати центром розвитку особистості, де освітні та виховні задачі завдяки гендерному знанню відкривали б нові перспективи її формування в поєднанні з ясним усвідомленням своїх потенційних можливостей. Потреба в цьому тим більша, що сучасна освітянська інформаційна база не дозволяє всебічно оцінити процеси, що відбуваються в суспільстві та передбачити їх наслідки, заважає оцінці підготовки жіночих та чоловічих кадрів та потребу в них, а також індивідуальному усвідомленню своєї ролі та місця в суспільному виробництві і громадському житті.

Боротьба з відсталими поглядами, існуючими на роль та місце жінки в суспільстві, із віджилими традиціями та забобонами, що орієнтують на підлегле становище, повинна стати головною метою гендерної освіти, головне призначення якої –––– поворот до цілостної картини світу, насамперед всього світу культури, світу людини.

Все більше розуміння в системі вузівської підготовки зустрічає думка, що без операціональної зміни в дослідженні жіночої проблематики в бік гендерного підходу неможливо створити будь-яку якісну концепцію покращення становища жінок, а також сформувати раціональну політику стосовно жінок.

Отже, в системі необхідних дисциплін, що викладаються в вузі, провідні позиції повинні зайняти гендерні спецкурси, в тому числі присвячені різнобічним проблемам соціокультурної трансформації українського суспільства, одним з головних суб’єктів якого повинна виступити жіноча особистість.

Організація учбових програм інститутських та університетських курсів зазнає початкової стадії і створюється на експериментальній основі або як неформальні семінари. Без сумніву гендерна освіта тільки робить свої перші кроки. Будемо певні, одначе, що подолання андроцентристського погляду на світ за допомогою запровадження «Gender Studies» вже відбувається. Вони поступово стають інтегративною частиною наукових досліджень в нашій країні.

Запропоновані в даному посібнику спецкурси зорієнтовані на спеціальну гендерну освітню програму в вищих навчальних закладах України. Посібник складається з ряду спецкурсів, що читались на базі Лабораторії гендерних досліджень СДПУ протягом її існування. Серед доробок Лабораторії гендерних досліджень, що існує в нашому вузі, спецкурси «Жіночий рух в Україні», «Жінка в світовій і вітчизняній культурі», «Гендер і психологія статевих відмінностей», «Проблема гендеру в історії», «Соціологія статі та сім’ї», «Гендерна соціалізація», «Гендерна педагогіка», ін. Освітня програма Лабораторії ставить за мету: розробку базової моделі гендерної освіти в ВУЗі, впровадження гендерної проблематики в учбовий процес, розробку програм спецкурсів та методичних рекомендацій з Women's Studies, підготовку учбових та методичних посібників, читання лекцій з гендерної проблематики в вузах Сум та для громадськості міста. Матеріал запропонованих спецкурсів має слугувати основою методичного забезпечення учбового процесу під час викладання гендерних курсів, а також буде корисним для впровадження гендерного підходу в головні учбові програми соціально-гуманітарного циклу переважно педагогічних учбових закладів.

Перша частина посібника включає 5 гендерних спецкурсів: програми з рекомендованою літературою до тем, плани семінарських занять, контрольні питання та перелік пропонованих дискусій та круглих столів. Матеріал побудовано на читанні лекцій з використанням традиційних та нетрадиційних форм навчання.

Друга частина присвячена ще мало дослідженій проблемі гендерної педагогіки. Вона включає оригінальну розробку Практикум з гендерної педагогіки, який можна використовувати в якості методичного матеріалу при читанні всіх тем гендерної проблематики.

Читання спецкурсів передбачає такі види роботи: лекції, семінари, обов’язкове написання і захист реферату чи курсової роботи, підсумковий іспит/залік.

Мета курсів –– показати становище жінки через її соціостатеві (гендерні) ролі в таких сферах життєдіяльності як праця, родина, політика та влада, а також місце її в історичному минулому України.