Гентош Лилиана

E-mail: liliana@wertep.com

Націоналізм та фемінізм

Націоналізм та фемінізм – дві глобальні теми, дві нові ідеології, два наймасштабніших суспільних рухи, що їх знала новітня історія, і які, у свою чергу, стали чи не головними чинниками політичних та суспільних катаклізмів та змін у ХХ ст., докорінно трансформуючи суспільну свідомість європейців. Поєдняння цих двох ключових проблем в одному навчальному курсі ще донедавна виглядало б дещо незрозуміло і контроверсійно, тим паче в Україні. Подібне сполучення не сприйняли б ані дослідники нації й націоналізму, ані дослідниці фемінізму. Проте щораз частіше постає питання про місце національної ідеї в жіночих рухах Центральної та Східної Європи, про місце та роль фемінінності в генезі та структурі самих національних ідей та ідеологій модерних націй, щораз більше досліджень цієї проблематики отримують значний суспільний резонанс та широко дискутуються в наукових колах. Однак дана проблематика все ще не отримала належного визнання та оцінки, про що свідчить хоча б той факт, що найкраща антологія текстів з питань націотворення і націоналізму під редакцією Е. Сміта та Дж. Хатчінсона подає лише один текст про співвідношення національного і гендерного питання.
Якщо для дослідниць фемінізму першої та другої хвилі питання про співвідношення націоналізму та фемінізму вирішувалась одним знаним висловом Вірджінії Вульф про те, що жінки не мають нації, бо є пригнобленою частиною людства, то третя хвиля феміністичного руху вбачає у ньому значно більше вельми складних зв’язків, взаємних впливів та спільних проблем, вивчення та розв’язання яких можливе та необхідне на науковому рівні, в межах академічних досліджень.
Ця тема є надзвичайно складною з кількох причин, з яких головними є, по-перше, той факт, що і націоналізм, і фемінізм відносно недавно виокремилися як самостійні ділянки наукових досліджень, та, п о-друге, те, що такими дослідженнями займаються науковці-фахівці з різних дисциплін (політологи, антропологи, соціологи, етнологи, історики, юристи та ін.), котрі застосовують у власних студіях властивий саме цим дисциплінам науковий апарат та дослідницький інструментарій.
Потреба розробки цього курсу постала через надзвичайну наукову актуальність та величезний суспільний інтерес до питань націотворення та національних рухів в Україні (про що свідчить поява низки праць як в Україні, так і за її межами). Така увага до цих питань пов’язана не лише з табуйованістю цієї тематики в радянські часи (тоді як на Заході праця у цій царині активно розгорталась і сьогодні має значні здобутки), але й з важливістю дослідження питань націотворення і націоналізму для розуміння сучасних суспільно-політичних процесів і перспектив розвитку українського суспільства, нації, держави. Останнім часом в Україні з’явилося декілька статей на тему націоналізму й фемінізму, співвідношення національного і фемінінного, що грунтуються на українському матеріалі із застосуванням західної методології. Ці перші спроби в таких вкрай важливих питаннях вимагають зваженого підходу і серйозної критики, бо їм властива певна суб’єктивність в аналізі націотворчих процесів в Україні, що виявляється у відкиданні культурної і історичної української спадщини, у тенденції до віктимізації власного становища. Це призводить до серйозних викривлень та однобічності висвітлення. Обмежена кількість наукової ліретатури українською мовою змусила зорієнтуватися здебільшого на англомовні праці та видання – саме вона стали базою для розробки даного курсу.
Курс не має на меті вивчення теоретичних концепцій націотворення та обширної літератури стосовно зародження та розвитку націоналізму як суспільно-політичного явища новітньої доби, це ж стосується проблематики фемінізму. Головне завдання цього курсу – ввести студента (магістранта) в коло теоретичних аспектів функціонування націоналізмів та фемінізмів. Низку теоретичних питань буде насвітлено в ході вивчення конкретних тем, базованих на відповідному історичному або емпіричному матеріалі.
Перші дві теми курсу розкривають теоретико-методологічні підходи до теми, їх завдання – зорієнтувати слухача в різноманітних напрямках, течіях, поглядах та в короткій історії вивчення питань пов’язаних з націоналізмом та фемінізмом. Основний акцент зроблено на взаємозв’язок генези та розвитку націоналізму й фемінізму в контексті процесів модернізації в Західній Європі та Північній Америці новітнього часу. Окремо розглядається тема про зміну підходів до вивчення історії та запровадження гендерного її виміру, загострено увагу на проблемі визнання і вивчення жінок не лише як статистів, але також і творців історії. Пропонується порівняльний аналіз особливостей співіснування, взаємовпливів націоналізму та фемінізму в Західній Європі та Центрально-Східній Європі, що має на меті показати відмінні моделі співфункціонування в суспільно-політичному житті націоналізму та фемінізму, процесів націотворення та жіночого руху за політичну емансипацію в Західній та Центрально-Східній Європі. В Західній Європі, де виникнення організованих форм жіночого руху відбулося значно пізніше, ніж утворення національної держави, націоналізм від початку більшістю теоретиків фемінізму сприймався як щось вороже, патріархальне, часто як перешкода на шляху до повної емансипації. У Центрально-Східній Європі формування жіночого руху співпало з націотворчими змаганнями недержавних націй, що перебували ще й в політичній залежності від однієї з імперій регіону. Тому тут виборення прав для своєї нації та побудува своєї національної держави розцінювалися як необхідна передумова і для власне жіночої емансипації. Такі відмінності зовсім не свідчать про відсталість чи упослідженість, тут йдеться про відмінність, іншість, яка мала і має своє право на існування і свою rаіson d’etre.
Для України ці питання не є темами з історичного минулого, а радше важливими проблемами сьогодення. Відтак тези про «упослідженість українського націотворення» чи то про «дефектність українського жіночого руху» видаються необгрунтованими та поверховими. Маємо підстави говорити про процеси лише відтерміновані у часі (порівняно з Західною Європою), які, до того ж, несуть в собі весь історичний та культурний багаж, що суттєво різнить їх від західних моделей в їх ідеальному потрактуванні. Сам західний академічний світ в повоєнні десятиліття звернув особливу увагу на націоналізми, націобудування, фемінізм та жіночий рух в незахідноєвропейських державах. Численні західні дослідження останніх років успішно аналізують ці процеси та явища. Тому залучення цих матеріалів до переліку рекомендованої літератури у програмі курсу та відповідного хрестоматійного зшитка дасть можливість студентам (магістрантам) ознайомитися з цим доробком, рівно ж, як і з працями дослідників із Центрально-Східноєвропейського регіону.
Заняття відбуватимуться переважно у формі семінарів, із застосуванням сучасних методик інтерактивного навчання (групові дискусії, групові та індивідуальні проекти, інтелектуальний штурм, аналіз текстів, фото та відеоматеріалів), обов’язковою вимогою є попереднє опрацювання слухачами рекомендованої літератури до теми. Ця форма суттєво відрізняється від семінарів старого зразка, оскільки вимагає активної участі і викладача, і студентів. Викладач під час лекції формулює проблему, започатковує та скеровує дискусію. Студенти при допомозі викладача, грунтуючись на опрацьованій літературі, формулюють свою позицію, аргументують її, полемізують і т.ін., прагнучи віднайти відповіді на питання, поставлені викладачем.
Підсумком курсу стане письмова робота (обсягом 20-25 сторінок) на одну з тем запропонованих викладачем або запропоновану студентом і схвалену викладачем. Успішне виконання письмової роботи становитиме 50% оцінки, ще 25% - відвідування семінарів та читання обов’язкової літератури, решта 25 % формується з огляду на особисту активність студента під час семінарських занять.

Структура курсу

1. Націоналізм та модернізація в світлі причинно-наслідкові звязків.

Виникнення націй та націоналізму як суспільно-політичних явищ, ідеологій, масових рухів. Модернізація в суспільному житті, в економіці у відносинах «суспільство-держава». Вплив модернізаційних процесів на розвиток націотворення. Що було первинним націоналізм чи нація, як на це питання відповідають відомі дослідники націоналізму та націотворення?

Рекомендована л-ра:

• Антологія націоналізму. Київ, 200. С.27-58.
• Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Київ, 1998. С.22-46
2. Виникнення фемінізму та модернізаційні процеси.

Яким чином модернізація економіки, виробничих відносин, суспільних відносин поряд з мобілізацією все ширших мас до політичного життя вплинули на виникнення та розвиток жіночого руху та фемінізму як суспільного явища, ідеології та масового руху. Фемінізм зародився в країнах Західної Європи та Північної Америки після утвердження національних держав тут і став наступним щебелем суспільної модернізації та масової мобілізації.

Рекомендована л-ра:

• Hobsbawm E. The Age of Empire. New York, 1987. P. 192-218.
• Arneil B. Politics and Feminism. P.1-9, 152-163.
3. Категорія гендер та «політика історії».

Місце і роль жінок в історії, в творенні суспільно-політичних реалій. Основна увага на політичну історію зробила жінок неприсутніми або ж німими статистами. Причини такого статусу жінок в суспільствах нового і новітнього часу. Творення суто жіночої історії: вихід чи утопія? Запровадження категорії гендеру в історичні дослідження: труднощі та перспективи.

Рекомендована л-ра:

• Scott J. Gender and the Politics of History. New York, 1999. P. 1-11, 28-50.
• Пушкарева Н. Гендерние исследования и исторические науки // Гендерние исследования. Харьков, 1999. №3. С.166-186.
4. Фемінізм та націоналізм в Західній Європі.

Фемінізм і націоналізм: історія взаємовідносин. Погляд на роль і статус жінки в західному суспільстві, в національній державі. Чим зумовлені радикальний вислів Вірджінії Вульф про жінок, котрі не мають нації. Причини домінування лівих політичних ідей, (марксистських і немарксистських) в ідеології жіночого руху Західної Європи.

Рекомендована л-ра:

• Kaplan G. Feminism and Nationalism: The European Case. // Feminist Nationalism. Еd. West L. P. 4-37.
5. Фемінізм та націоналізм в Центрально-Східній Європі: підпорядкування жіночого руху національним цілям.

В Центрально-Східну Європу феміністичні ідеї та становлення організованого жіночого руху прийшли пізнше і співпали з іншим важливим процесом – наростанням хвилі націоналізму та націотворчих змагань. Підпорядкування жіночого руху національним цілям та ідеалам побудови національної держави у недержавних народів даного регіону.

Рекомендована література:

• Хомяк-Богачевська М. Национализм и феминизм.\\ Гендерние исследования: Феминистская методология в социальних науках. Под. ред. И. Жеребкиной. Харьков, 1998. С. 150-160.
• Рубчак М. Миф женственности: єволюция феминистского сознания в Украине и России.\\ Гендерние исследования: Феминистская методология в социальних науках. Под. ред. И. Жеребкиной. Харьков, 1998. С. 133-149.
6. Особливості жіночого руху в підросійській Україні наприкінці 19ст. -початку 20ст.

Україна як приклад Східно-європейського регіону. Місце жінок в суспільному житті Російської імперії. Національне пробудження українців російської імперії та перші жіночі організації. Жінки та освіта. Феміністичні ідеї Олени Пчілки та Лесі Українки. Жінки в підросійській Україні та народництво й соціалістичні (марксистські та немарксистські ) організації. Жіночий рух в підросійській Україні на початку ХХ ст.

Рекомендована л-ра:

• Богачевська-Хомяк М. Білим по білому. Київ, 1995. С.31-81.
• Смоляр Л. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух надніпрянської України др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Одеса, 1998. С.248-295.
7. Український жіночий рух та національні змагання в Галичині наприкінці 19ст. – першій половині 20ст.

Особливості суспільних та політичних умов в Галичині др. пол. ХІХ ст. Роль дружин та родин греко-католицьких священиківу становленні національної самосвідомості та розвитку жіночої громадської активності. Піднесення націотворчих стремлінь та поширинення феміністичних ідей. Наталя Кобринська та перші жіночі організації. Фемінізм Ольги Кобилянської. Міжвоєнний жіночий рух в Галичині – «Союз українок» та Мілена Рудницька.

Рекомендована л-ра:

• Богачевська-Хомяк М. Білим по білому. Київ, 1995. С.110-128, 148-158, 196-257.
• Заярнюк А. Соціальні аспекти статі в дискурсі греко-католицького духовенства Галичини другої половини ХІХ ст. \\ Україна модерна. Ч. 4-5. С. 50-80.
• Мілена Рудницька. Статті, листи, документи. Під ред. Богачевська-Хомяк М., Дядюк М. Львів, 1998. С. 7-38, 157-181.
8. Друга і третя хвилі фемінізму, їх ставлення до категорій національного й етнічного.

Еволюція фемінізму після Другої світової війни. Фемінізм в поєднанні з різними суспільно-політичними течіями – ліберальний фемінізм, соціалістичний фемінізм, марксистський фемінізм, радикальний фемінізм, тощо. Основні питання другої і третьої хвилі фемінізму. Ставлення до політичного життя, ставлення до національних питань. Третя хвиля – розширення кола питань та поля діяльності фемінізму.

Рекомендована л-ра:

• Arneil B. Politics and Feminism. P.186-223.
• Темкина А. Женское движение второй волни: истоки и концептуализация \\ Гендерние тетради. Випуск первий. Под ред. Клецина А. СПб., 1997. С. 45-93.
9. Нація і жінки: біологічне та культурне відтворення.

Жінки та біологічна репродукція нації. Евгеністичний і мальтуанський дискурс. Етнокультурна відтворення та гендерна система. Культурні відмінності та проблема «іншого». Асиміляція та сепаратизм. Мультикультуралізм сучасного світу та фемінізм. Глобалізація культурних процесів та жінки.

Рекомендована л-ра:

• Yuval-Davis N. Gender and Nation. London, 1998. S. 11-15, 20-23, 26-32, 39-51.
• Rubchak M. Christian virgin or pagan goddess: feminism versus the eternally feminine in Ukraine.\\ Women in Russia and Ukraine. Ed. Rosalind Marsh. Cambridge, 1996. S. 315-330.
10. Жінки й суспільно-політичні процеси: участь, роль, прямування до гендерної рівності.

Участь жінок в прийнятті політичних рішень. Демократична система і жіночі організації: досвід західної демократії. Гендерна рівність – ілюзія чи реальна перспектива? Позитивна дискримінація. Поняття гендерної рівності в національному дискурсі. Особливості входження жіночого руху в «політичну сферу» в Центрально-Східній та Східній Європі.

Рекомендована л-ра:

• Some more reflections on Gender and Politics. \\ Scott J. «Gender and the Politics of History» P. 199-218.
• Yuval-Davis N. Gender and Nation. London, 1998. S. 116-133.
• Гапова Е. Гендерние политики в национальном дискурсе.\\ Гендерние исследования. М., 1999. №2. С. 24-36.
• Pavlychko S. Progress on hold: the conservative faces of women in Ukraine. \\ Post-Soviet Women: from the Baltic to Central Asia. Ed. M Buckley. Cambridge, 1994. S. 219-234.
11. Особливості жіночого руху, фемінізму в пост-комуністичних країнах Центрально-Східної Європи.

«Жіноче питання» в СРСР та країнах народної демократії. Фемінізм та гендерна рівність комуністичного взірця. Суспільне та економічне особливості пост-комуністичних суспільств та фемінізм. Залучення жінок до суспільного і політичного життя в Центрально-Східній та Східній Європі. До питання «консервативності» жіноцтва Центрально-Східної Європи.

Рекомендована л-ра:

• Havelkova H. A few prefeminist Thoughts.\\ Gender Politics and Post-Communism. Ed. Funk N. and Mueller M. New York, 1993. P. 62-74.
• Siklova J. Are Women in Central and Eastern Europe Conservative? \\ Gender Politics and Post-Communism. Ed. Funk N. and Mueller M. New York, 1993. P. 74-84.
• Funk N. Feminism East and West. \\ Gender Politics and Post-Communism. Ed. Funk N. and Mueller M. New York, 1993. P. 318-330.
• Pavlychko S. Feminism in post-communist Ukrainian society. \\ Women in Russia and Ukraine. Ed. Rosalind Marsh. Cambridge, 1996. S. 305-314.
12. Війна, націоналізм та фемінізм.

Національні конфлікти, етнічні війни та жінки й жіночий рух. Жіноцтво як чинник етномобілізації нації. Жінка в міжетнічних конфліктах (війнах): жертва чи дієвий суб’єкт? – (приклад Югославії Вплив гендерних стереотипів на перебіг міжетнічних конфліктів.

Рекомендована л-ра:

• Benderly J. Rape, Feminism and Nationalism in the War in Yugoslav Successor States. \\ Feminist Nationalism. Ed. West L. P.61-72.
• Milic A. Women and Nationalism in the Former Yugoslavia. \\ Gender Politics and Post-Communism. Ed. Funk N. and Mueller M. New York, 1993. P. 109-122.